Глибина фотографії
Психологічні аспекти при зйомці портрету

Видалась чудова погода і ми з групою фотошколи пішли фотографувати в місто. Сонце вже сідало і вся група отримала завдання зробити портрет в останніх його промінцях
Група розділилася на трійки і взялася до роботи. Хтось позував, хтось допомагав відбивачем, а третій фотографував. Потім мінялися.
Ще раз зупинились на такому моменті, як "глибина простору в кадрі".
Як за звичай ми фотографуємо, який працює алгоритм? - Фотограф бачить гарне місце, ставить у нього модель і намагається зробити хороший кадр. Так робляться знімки в "місцях, де всі фотографують". Таким самим способом вчинили ми. Побачили лавочку, посадили на неї модель, розмістили її на фоні фактурної стіни і отримали наступний кадр.

Ніби непогано вийшло, але давайте спробуємо підійти до зйомки з іншого боку.
1. Визначаємось із задумкою. Перш, ніж натиснути на кнопку спуска фотоапарата, ставимо собі питання, який кадр ми хочемо отримати на моніторчику? - Я хочу мати контрастний, об'ємний кадр, де буде читатись глибина простору, в якому я фотографую.
2. Оцінимо світло. Бачимо, що на дівчині зовсім немає контрасту - світло знаходиться у нас за спиною і плавно та рівномірно заповнює весь простір кадру, не залишаючи шанса навіть для найменшої тіні. Рішення - обійти дівчину так, щоб джерело світла було збоку, тоді одразу вирішуємо два питання: - у нас в кадрі з'являються і світлові, і тіньові ділянки, так ми збільшимо котраст; - пласка стіна паркана віддалятиметься від нас і ми отримаємо направляючі лінії перспективи, якими підсилимо об'єм. 
3. Налаштовуємо відповідно техніку. Тут я не вдаватимусь в подробиці, які налаштування ставити. Все одно кожен випадок індивідуальний.
4. Займаємо точку зйомки, спілкуємось з моделлю, добиваємось бажаної пози та емоцій і робимо серію знімків, трохи змінюючи ракурс, висоту камери та відстань до моделі.
5. Вибираємос з серії отриманих кадрів 1-2 цікавих, а решту в сміття :)
А тепер ще хочу детальніше зупинитись на роботі з моделлю. Опишу один з прийомів, як знімати так, щоб модель не була напруженою, виглядала природньо і була розслабленою. Щоб зафіксувати справжні емоції, без банального позування.
Я попросив Ліану, ученицю фотошколи, щоб зупинилась в тому місці, де вона була (в такому ракурсі стовпчики балкона задавали ритм, який додавав кадру глибини) і поставила руки на перила балкончика. Сказав їй, що зроблю декілька кадрів. Вона зробила, як я просив і стала чекати, коли я клацну.
При цьому обличчя виглядає дещо напруженим, в очікуванні, що я буду знімати, а вся поза дещо закритою. Це нормально, бо людині некомфортно, коли на неї направлена камера і ще й вимагають певних дій.
Зробивши декілька таких кадрів, я зробив вигляд, що зняв те, що хотів і сказав їй якийсь жарт, відвівши камеру при цьому в сторону. Побачивши, що зйомка закінчена, Ліана розслабилася і перестала позувати, показавши справжню, щиру посмішку. Я чекав такої реакції і тому був готовий до неї. Швиденько знов навів на неї камеру і зробив ще кілька знімків, один з яких в результату і залишив.
Поки Ліана зрозуміла, що я продовжую зйомку, я вже мав потрібний мені кадр. Покажу ще кілька кадрів, щоб показати, як розвивалась ця подія далі :)))
Ось так пройшла перша частина заняття. Ми ще разом познімали портретів і сонце остаточно сховалося за горизонтом, залишивши нам світло холодного синього неба. Ми закінчили зі зйомкою портрета і перейшли до роботи зі спалахами. Отримали дуже цікаві та оригінальні метаморфози світла, але про це в наступній статті.

Розкажіть в коментарях, чи користуєтесь ви якимись хитрощам, прийомами при роботі з людьми. На скільки легко вам даєтсья добитись задуманого вами кадру.

Яндекс.Метрика