Ще одна гарна поїздка видалася на цих вихідних. Почалася вона з велофоруму, де Саша запропонував проїхати близько 60 км нашими мальовничими околицями. В темі почалося обговорення поїздки, почали збиратися любителі такого активного відпочинку. Я теж пообіцяв бути. Звечора перевірив велосипед, знайшов у камері два проколи від колючок акації. Заклеїв їх, а колючки дістав із покришки. Все протер, та змастив і був готовий до виїзду. Настав ранок неділі і я поїхав на місце зустрічі.
Дорогою набрав у криниці водички та під'їхав до групи, що вже зачекалася. Спізнився хвилин на 10, але на мене терпляче зачекали, за що всім вдячний :) Нас зібралося п'ятеро. Ми ще зачекали кілька хвилин та вирушили в дорогу. 
Не проїхали ми і 10 км, як Вітя піймав у колесо шматок дроту. Латок у нас було два комплекти, а от клей був або "суперклей", що не годиться для камери, або правильний, та пересохший... Отак ми зібралися на дальню дистанцію... Правда, в Лєни була запасна камера на 26". Але натягнути її на колесо 29" не є проблемою. Тож ми стали прямо посеред дороги ремонтувати колесо. Правда, виявилося, що її камера теж із зайвими отворами. Тож ми поставили назад Вітіну. В цей час Лєні зателефонували з дому і вона була змушена повернути назад. Їй компанію склав Вітя - пішов до найближчого шиномонтажа. А ми із Олександром залишилися удвох.
Темп ми збільшили і поїхали далі, бо попереду було ще близько 50 км пригод та цікавостей.
Якби Саша мене не зупинив, я б так і поїхав далі - звичайна лісова дорога. Кладка кам'яна. Хтось колись старався. Дякую тим людям. А виявилося, що це міст )) Зайшли збоку, подивилися. Саша показав прохід. Я зробив кілька фото.
Підіймаємось серпантином на берег Тернавки. Звідси відкривається дуже гарна панорама. Над нами тріскотить високовольтна лінія електропередач. Кілька хвилин насолоджуємось краєвидом і їдемо далі.
На під'їзді до Дерев'ян зупинилися перекусити. Поїли, аж раптом бачу - на окулярах сидить метелик. Марки не знаю, я в них не розбираюсь. Але гарний :) Узяв фотоапарат і потихеньку почав наближатись до нього, паралельно фотографуючи. Він позував до останнього. А далі полетів собі геть, залишивши кліька чудових знімків зі своєю участю.
Спустилися ми в Совій яр, щоб виїхати ним в Суржинцях. Дорога, як виявилося, там сумнівної прохідності. Заросла травою так, що ми кілька кілометрів їхали вузенькою стежкою, розгортаючи колесами цілину різнотрав'я, часом натрапляючи на ділянки з кропивою.
В цілому вийшла гарна прогулянка. Чудові пейзажі, гарна компанія, цікавий маршрут. Хоча одразу хочу зауважити, що такий маршрут не для всіх. Потрібна деяка підготовка, щоб це було не змагання з собою, а поїздка в задоволення. Бо рельєф досить пересічений і перепад висоти в сумі вийшов серйозний. Але я радий, що мені випала нагода так прокотитися нашим краєм.

Яндекс.Метрика