Настав цей день. Фестиваль пам'яті гетьмана Петра Сагайдачного. На жаль, я зараз не маю змоги тренуватися разом з хлопцями, тому цього разу не виступав із ними. Але приїхав пофотографувати це дійство. Приїхали кінно-каскадерські колективи з Києва, Полтави, Запоріжжя... Було цікаво і захопливо. А також на мене чекали декілька сюрпризів. Про це у описі до фото. Отже, відкривайте фото та дивіться.

В перший день фестивалю я приїхав із донькою. Ми весь день провели у Січі. Я фотографував, а вона гралася з подружками, стрибала на батуті і просто забавлялася на свіжому повітрі.День пройшов швидко, тому що було цікаво і видовищно. Але втомитися зйомкою встиг добряче.

Отже,менше слів, гайда подивимось фото. Почалося все класично - прозвучав гімн та парад учасників відкрив фестиваль.

Далі слідувала пауза у спортивній програмі. Коням потрібно було перевести подих, а козакам - підготуватись до наступної частини. Паузу заповняли фольклорні гурти. А я поки сфотографував каркас церкви, що хлопці будують власними руками. Про неї я писав у статті Будівництво церкви у Дністровсько-Подільській Січі ще у 2014-му році. Переглянув щойно світлини з тієї статті, бо робив посилання на неї. Аж ностальгія взяла )) Я там ще і верхи виступав, і в обладунках бився. Трохи не вистачає зараз цього. Та менше з тим. Дивимось фото далі.

А тим часом перерва закінчилася і на публіці з'явилася Об'єднана ліга українських каскадерів. Ну й дали вони копоті! )))

Далі виступали дівчата. Не забули і про глядачів та малюків. Під час перерви проводили всілякі вікторини. Питання задавали на козацьку тему. Шанси виграти були у тих, хто добре знає свою історію. Потім був виступ наймолодших, віком до 16 років та до 12 років. Після цих виступів ми поїхали до дому, щоб підготуватися до наступного дня фестивалю.

Наступний день почавсся несподівано. Не знаю чому, але чомусь зранку зазирнув на форум кам'янецької велоспільноти. І несподівано побачив, що народ збирається їхати в Борщів на фестиваль борщу та вишиванки. До виїзду залишалося близько десяти хвилин. Наскоро прикинувши відстань з Кам'янця до Борщова, а з Борщова до Ісаківців, я вирішив їхати з приятелями в Борщів, а вже звідти переїхати в Ісаківці. В сумі виходило близько 100 км. Не так вже й багато, враховуючи, що вся дорога пролягала асфальтом. Це не хардкорні виїзди з Анною Уласенко по дністровських кручах.

Отже, сказано - зроблено. Натягнув бігом велоформу, кинув у карман запаску і ремкомплект, і вже через 10 хвилин я був на точці старту, де збиралася вся група для подорожі. 

Їхав з нами ще Андрій (у салатовій куртці). Але буквально за пару кілометрів повернув назад - зробив прикру помилку. Розтягнув цеп і замінив його на новий, не замінивши зірки. Від цього цеп почав скакати по зірках, що зробило неможливим такий виїзд. Сам колись на таке попадався. Але, як виявилося, він не з тих, хто просто так здається. У Борщові він наздогнав групу, замінивши вдома цеп на старий.

Їхати було комфортно. Вночі пройшов дощик, але асфальт був сухий. Ми їхали групою і без проблем тримали 30+ на рівних ділянках. Рельєф теж сприяв подорожі. Різких підйомів практично не траплялося. Кілька штук для галочки.

До Борщова дісталися без пригод. Їхалося легко і за балачками час пролетів дуже швидко. Приїхали на свято і одразу познайомилися з місцевими велосипедистами. Один хлопчина нам розповів, що вони минулого року їздили від костелу у велопаломництво у Краків. Запрошував нас наступного року з ними у Хорватію. 

Але ми не довго роздивлялися. Все таки 50 км за плечима, тому ми направилися прямо до казанів із Борщівським борщем. Смак виявився неперевершеним. Мало того, що сам борщ смачний, то ще й апетиту ми встигли накатати добряче :) Поївши, я пішов прогулятися площею. Оскільки не збирався довго затримуватись - попереду ще була дорога до Ісаківців і запізнюватись туди я хотів менше за все. 

Недовго я гуляв на святі. Попрощався з хлопцями та поїхав далі. Вертався іншою дорогою, через Мельницю-Подільську на Жванець. Їхав тією дорогою вперше і вже на перших кілометрах шляху зрозумів, що буде дещо складніше, ніж зранку. Рельєф тут виявився значно крутіший. Раз за разом доводилося дряпатися на високі горби. Так тривало кілометрів двадцять. Але природа вирішила, що цього мені замало і після перших десяти кілометрів додався безперервний зустрічний вітер, що буквально деморалізував. Я не міг розігнатися вниз зі схилу більше, ніж 25 км/год.

Був у цьому і свій плюс. Я частіше зупинявся сфотографувати гарний краєвид, оскільки я й так майже стояв, навіть коли тиснув на педалі щосили :)

На жаль, я приїхав дещо пізніше, ніж планував, а фестивальна програма йшла дещо швидше, ніж було заплановано спочатку. Тому приїхав я як раз на нагородження переможців.

Я ще повечеряв із хлопцями і поїхав собі до дому. Ось так і пройшли ці два дні.

Всього на дорогу в мене пішло десь п'ять з половиною годин, проїхав за цей день 136 км. Спалив трохи менше 6000 ккалорій (щоправда, компенсував їх наваристим борщиком та козацьким кулішом :) Ну, а для самих терплячих ще підкину панорамку із Кривче. Зняв її, коли дряпався вгору дорогою. Гарно ж там...


Яндекс.Метрика