Перший Всеукраїнський фестиваль, присвячений пам'яті гетьмана Петра Сагайдачного пройшов біля Кам'янця-Подільського, в с. Ісаківці 20-21 вересня 2014 року.
Було це просто фантаситично. Коні, козаки, пісок з-під копит і просто конячі дози адреналіну. А відбувалося все так. Принаймні, я це бачив так. 
З самого ранку суботи всі потихеньку розкачувались, знайомились з місцевістю, хлопці та дівчата готували коней до виступу та змагань. Коли приїхав піп, то всі зібралися на молитву.



По завершенні, кожен зайнявся своєю справою. Хтось пішов виїжджати коней, хтось практикувати стрільбу з луків, арбалетів...
Це Настя. Кам'янецька козачка. Забігаючи на перед скажу, що вона зайняла третє місце у змаганнях із джигітовки.


Ігор займається виготовленням дуже якісних луків, арбалетів і взагалі всього, що пов'язане з деревом. Організовує та проводить лучні турніри. Якщо маєте бажання навчитись вправлятись з луком, то варто звернутись саме до нього.

Ще одне кам'янецьке обличчя. Фотокореспондент газети Подолянин. Віталій.

А козаки по трошки тренуються перед виступом...

На задньому плані спущений прапор. Це тому, що діство відбувалося не самому початку фестивалю, до офіційного підняття прапора.

Були на фестивалі ще й реконструктори, що грали у справжнісінькі карти 18-го століття. Перемалювавши їх один в один з оригіналу, вони навіть не полінувались знайти та вивчити правила, за якими тоді велася гра.



Випадково вдалося спіймати кадр, де Андрій випускає стрілу. Він у костюмі, що відповідає кінцю 14-го століття. Один з воїнів Подільської Хоругви. Цього дня був у цивільному наряді.

Знов Ігор. Зустрічає ранок філіжанкою кави, звареної на багатті в таборі.

П'ятихвилинка у козаків. Визначаються, хто які елементи виконуватиме на змаганнях.

Гарний, видовищний елемент - пробіжка. Козак, тримаючись за коня, біжить з ним на одній швидкості. Додавши до цього відповідну емоцію на обличчя, виходить гарна картинка ))

Тут вже складніше - перехід в шию. І обличчя, відповідно, більш зосереджене. Мені сподобалося, як тут чуб козака повторює форму гриви коня. 

Тренування підійшли до завершення, настав час параду учасників, підняття прапора та офіційного відкриття фестивалю. На цьому фото попереду їде Олег Юрчишин - отаман київських козаків, керівник театру "Українські козаки". Він та багато з його хлопців є членами ліги професійних кінних каскадерів. Мало який фільм з вершниками в кадрі обходиться без участі його команди. Зі своїм театром він виступав перед англійською королевою. Хороша людина та колоритний козак.

А тут вже наші кам'янецькі хлопці. Кінний театр "Козаки Поділля".  Це теж ліга професійних кінних каскадерів.

і, власне, підняття прапору

Біля мікрофону - Ілля Ілліч Бунько. Людина, завдяки якій відбувся цей фестиваль, засновник та керівник "Козаків Поділля". Саме завдяки йому я знаю, як триматися в сідлі.

Учасники завершують парад, а публіка чекає основної частини шоу.


Отже, перші учасники виїхали на свої два кола дистанції, протягом яких вони мають виконати три або чотири (не пам'ятаю точно) обов'язкові елементи.

Знімати такі динамічні події на ширококутний об'єктив - завдання не з простих. Але як винагорода - ефектні кадри. Об'ємні та з ефектом присутності. :) Правда, після кожного такого кадру доводилося шидко відвертатись чи ховати апарат під одяг, бо його одразу ж накривала хвиля піску з камінцями з-під кінських копит.

Іван. Один з перших учасників нашого кам'янецького колективу. Готується виконати елемент "обрив". Якщо придивитесь, то побачете, що нога його під путлищем стремена - шкіряний ремінь на чоботі. Це єдине, що триматиме його на коні, коли в наступну мить він відпуститься і волочитиметься вниз головою по піску.

Хлопці з Чернігова у національних кавказьських нарядах. Їхній керівник, один з членів журі, родом з Кавказу. Приїхав до нас і тут залишився. Заснував свій кінний театр і виступає разом з дружиною і семирічною донькою. Але про неї трохи згодом.

Ім'я цього хлопця я не пам'ятаю ( Сергій? ), а от кінь наш, звати Тракт. Гарний коник, я на ньому багато мозолів собі понатирав )))

А це мої друзі з Чернівців. Дуже хороші люди. Два брати - велосипедисти, Андрій та Сергій. Сергій, правда, трохи не вліз в кадр, але в центрі уваги їхня мати. Позаду Андрій з дружиною.
Мені дуже подобається цей знімок. Якось особливо глибоко передається об'єм на ньому. Я це бачив ще у видошукач, коли лише збирався натиснути на спуск.

А ось, власне, і сам кервник Чернігівського театру "Козацький герць" Євген Крутов. Я писав вище, що він є одинм із членів журі, але не втерпів, взяв коня і понісся по колу, показуючи молодим, справжній майстер-клас із джигітовки. На фото елемент "обрив".

На вечір, вже як починало темніти, зустрів ось такого хлопчинку верхи на дерев'яному коні. Гарно козачок вийшов на фото ))

День підходив до завершення. Ввечері ще відбувся виступ народного театру "Лінк" під керівництвом Валерія Свереди. Колектив показав гарну виставу з вогнем. Хлопці та дівчата лише почали опановувати цю стихію, але  видовище вийшло досить цікаве.



На цьому і закінчився перший день фестивалю. Хто пішов до багаття спілкуватись із друзями, хто залишився доглядати коней, а хто поїхав до дому ночувати, набиратися сил на наступний день. Він обіцяв бути не менш захопливим.





 

Яндекс.Метрика