Вчора відбулася цікава та неординарна для нашого міста подія. Змагання з тріатлону із кодовою назвою Каньйон. Зацікавили мене ці змагання в першу чергу тим, що можна було випробувати себе одразу у багатьох напрямках. Тут і біг сходами, біг пересіченою місцевістю, канатна переправа через річку, сплав на "байдарках", ще й їзда на велосипеді (отут-то я і дам копоті, одразу подумалося мені)))
Як для перших змагань у такому дусі, організація виявилася на високому рівні. Були і швидка, і міліція. Добре, що обійшлося максимум подряпинами. Трасу розмітили теж чудово, проблем жодного разу не виникло. А численні волонтери на поворотах ще й тицяли пальцем на вірний напрям, коли від адреналіну важко було зорієнтуватися :)
На старт зі мною прийшли мої рідні. Підтримували мене з усіх сил, хто чим міг. Це дуже важливо під час перегонів - суттєво підбадьорює.


Отже, реєстрація, старт і я помчав сходами в каньйон, далі через кладку і на канатну переправу. За ці сто метрів зрозумів, що біг - це, м'яко кажучи, не моє. Тягнути 100 кг маси кривими стежками - забава на любителя. Але біг, бо зверху з мосту за мною спостерігали мої донечки та моя кохана.
Тут окремо хочу відмітити етап з перелазом скелею. Навіть не знаю, як це коректніше назвати. Швидше за все це "сильно пересічена місцевість. До скелелазіння ця ділянка явно не дотягувала, але просто пробігтися нею було складно. Тому для страхування на всій її протяжності була закріплена мотузка, за яку можна було притримуватись. Далі сходами на верх каньону. Це була "ділянка пам'яті". Шлунок пригадав все, що я їв останні три доби. Та якось із цим справився і погнався донизу. Там вже чекав сплав на байдарках.

Далі як у старій комедії ДМБ. Кому автоматів не вистачило, дісталися саперні лопатки )))) Байдарок не було, але вдалося дістати камери, на яких діти катаються взимку. Дорослий туди не вміщається, тому щоб не замочитись, доводилось тримати кут пресом. За пів хвилини такої греблі я зрозумів, що діла не буде і ця штука, як не веслуй, не пливе, а крутиться на місці. Тому, діставшись мілини, просто встав та пішов по воді. Не як святий, але це було швидше, ніж пливти за течією. З рештою, до кінця цього етапу у мене залишився сухий лише комір. Та мені пощастило більше, ніж багатьом учасникам. Багато хто перевернувся та пішов під воду з цієї штуки. Але то таке, наближається літо, тому не страшно.

Далі знов біг до Руської брами. Там завчасно ми позалишали велосипеди. 

Велоетап був коротеньким і вирішальна його частина - це був підйом дорогою до ресторану "Стара фортеця". Вискочив на нього на одному диханні. На горі мене вже чекала моя сім'я. Вболівали та підбадьорювали. Так під їхні крики та оплески я дотиснув до фініша з максимлаьним прискоренням, на яке спромігся. 

На фініші одразу можна було попити теплого чаю. Дуже смачним виявився і дуже доречним. 

Далі поїхав до дому переодягтися після купання в річці і повернувся на нагородження переможців. 

Щоб увійти у трійку призерів мені не вистачило якихось 30 секунд. Це трохи гірчило десь там глибоко. Але тішило те, що суперники були серйозні і програти таким ані трохи не шкода. 

Такі різнопланові змагання одразу вказали на слабкі місця. Зрозумів, на чому саме потрібно зосередитись на подальших тренуваннях.

Ну а переможцями стали найсильніші :)

Серед дівчат це Сніжана Дейнега, тренер з плавання,  Анна-Марія Біба із Закарпаття та переможниця Люба Бойко - досвідчена спортсменка з Чернівців.

А серед чоловіків - Косапчук Сергій, Павло Бурковський - кам'янецький супермен :) та переможець - молодий хлопчина Заянчуковський Роман. 

Приємно, що переможцям дісталися цінні призи - 2, 3 і 5 тисяч гривень відповідно за треті, другі та перші місця.

 

В цілому гонка була цікавою, атмосфера дружньою та привітною. Організатори постаралися добре, хоч без проколів і не обійшлося. Та висновки, я думаю, вже зроблено, тому чекаємо на розвиток такого виду змагань.

Дякую, що дочитали до кінця :)


Яндекс.Метрика