Якось поїхали ми у відпустку родиною. Поїхали до друзів, з якими я навчався в університеті. Спершу потрапили ми до Василя. Ми не вперше відпочиваємо у нього. Нас дуже тепло зустріли та прийняли. Кілька днів пройшли непомітно - свіже повітря на берегах Дністра, пасіка, постійне гудіння бджіл та абсолютна відсутність тих проблем та труднощів, які зазвичай супроводжують нас в буденному житті. 
Писати багато не буду, краще одразу викладу фото з коротенькими коментарями до них. Сподіваюсь, так буде цікавіше.

Дорога виявилася складною, хоч і не дуже дальньою. Ми їхали близько 100 км автобусом, але подолали їх лише за три години. Вася з дружиною та донькою виїхали нам на зустріч, бо від кінцевої зупинки нам ще потрібно було проїхати близько 15 км. Приїхавши до дому, нас одразу ж посадили за стіл. Рибу, м'ясо та піцу Вася робить виключно власноруч. Решту може довірити дружині :)
Маленька Аня зі всіх сил допомагає чим може ))
Втомлена з дороги Віка, але весела
В цей вечір я більше не фотографував. Теж був втомлений і ми пішли спати. Дівчата лягли спати в будинку, а ми з Василем ще довго теревенили про все підряд )))
Але ми не просто так сиділи. Василь з батьком мають дуже серйозну пасіку. Про бджіл, на скільки я зрозумів за ці дні, знають все. І вони побудували собі хатинку, всередину якої вбудовані вулики. Зроблено це таким чином, що вхід у вулики для бджіл знаходиться ззовні, а всередині на вуликах можна лежати. Дуже приємний ефект створюється, коли дихаєш повітрям, наповненим запахами меду, воску та нектару. А ще низькочастотне гудіння... Дев'ять вуликів по периметру, близько 50 тисяч бджіл у кожному. І всі гудуть, проганяючи повітря, щоб підтримувати сталу температуру всередині.

Бджоли гудуть... Медом пахне ... Іділія ....

На наступний день Васька повів мене на пасіку показувати бджолину королеву, матку. Я вперше був присутній на такій процедурі. Ми відкрили один з вуликів і він почав діставати соти, прямо руками розгортаючи бджіл. Але я знов забагато тексту пишу. Фото в студію :)
Сіліч одягнув скафандр - коли бджоли нервуються - ця штука стає дуже доречною.
Забув, як ця штука називається. Нею окурюють бджіл, щоб не дуже злилися.
Вхід. У кожної бджоли свій обов'язок. На вході стоять вентилятори - бджоли, що наганяють свіжого повітря у вулик. Також там лазить варта - не пускають чужу бджолу до свого вулика.
Тут бджоли п'ють воду.
Жало в руці. Каже, що коли звикаєш, то майже не болить... Я перевіряти не став.
Трутень. Їх відбирають та викидають, бо вони їдять багато меду.
До нас прийшла Юля та Віка. Юлі віддаю картуза з сіткою, вона дуже хоче зазирнути всередину вулика.
Василь все ще шукає королеву...
Ось так виглядає вулик всередині. Без особливої розкоші, просте приміщення для трудяг.
Хто грав у Сталкера, той впізнає цей костюм )))
Нарешті знайшли ))
Тисніть на фото, щоб збільшити.
Це термобар'єр. Запобігає перегріванню та переохолодженню.
Далі ми добралися до абрикос. На краю пасіки росте рясна абрикоса. Достигла, абрикоси самі падають з неї. І нам, дітям міста, вона потрапила в поле зору ))))
А далі мене закликав Василя батько. Теж Василь Васильович. Ми пішли з ним дивитись решту його господарства. Я в цих справах не дуже розбираюсь, але скільки разів я бував у нашому ботанічному саду, там навіть близько немає такого розмаїття рослин, як у них в садку біля хати. Тільки ківі росте трьох сортів )))
Погляд однаковий
Персики. Ще трішки мають достигнути.
Ну дуже солодка алича.
Обліпиха
Виноград. Не пам'ятаю назви сорту.
А це не то кріль, не то кабанчик довговухий. Здоровенний кролик ))
Введите текст...
"ось так я фотографую друзів..."
"ось так друзі фотографують мене))) "
Васька знайшов здоровенний гриб. Брати його ми не стали, тому просто сфоткали. А це він сфоткав мене, як я фоткаю його, коли він фоткає гриб. Отакі справи :)
Процес...
Результат :)
Дійшли до джерела. Після кількох кілометрів прогулянки водичка дуже доречна.
Дністер. Поки я роздивлявся навколо, Василь зняв ось цей чудовий кадр.
Ну і щоб виправдати те, що я тягнув за спиною трикілограмовий штатив, я взяв ширококутний об'єктив та зробив кілька фото, як ми відпочиваємо на березі. Таке собі "селфі" ))
Було дійсно дуже приємно розтягтися так на землі, ні про що не турбуючись.
Ну, і остання пригода, про яку я тут розповім - це прогулянка ввечері, перед нашим від'їздом. Було дещо сумно, що вже вранці ми поїдемо, але тихий вечір, лісове повітря та гарна компанія зробили свою справу і ми швидко розслабилися та й далі насолоджувалися проведенням часу.
Ось так ми провели кілька днів своєї відпустки в товаристві чудових людей. Вася, Сніжана, дякуємо вам за все! До нових зустрічей! 
Ну а як же сон на вуликах? Цей пост і так вийшов надто довгий, тому про пасіку та лікувальні властивості бджіл дивіться вже тут :)

Яндекс.Метрика