Я вже не раз писав про козаків, їхні виступи та про січ, що вони збудували власноруч на схилі Дністра. А сьогодні я хочу розповісти про те, що відбувається поза сценою манежем, виступами та іншими урочистостями. Про щоденну рутину та тренування. Чого так? Просто випала нагода завітати до козаків на конюшню, самим покататись та подивитись, як тренуються старші та підростають молодші.
Мали зустрітися з Іллєю Іллічем, обговорити програму фестивалю, що проходитиме в січі у вересні. А раз є нагода завітати на конюшню, то скористалися ми нею всією родиною. Осідлали свої велосипеди і приїхали на Пархоменка. Як раз всі були на тренуванні.  Я одразу дістав камеру і почав клацати. Дівчата соромилися, відверталися, просили, щоб я не фотографував. Такі вже вони сором'язливі козачки... Правда, у мене й досі висять у контакті по 3-5 повідомлень від кожної, щоб я скинув їм фото. Але це вже інша історія ))) Закінчу цю замітку і одразу вишлю фото ще й їм :)

(натискайте на фото та дивіться їх на весь екран)
Поки я фотографував дівчат та хлопців, нашу Юлю вже посадили верхи і її радощам не було зупину. Щоправда, коли я наводив на неї камеру, вона ставала дуже "серйозна та спокійна" ))
Одна з двох сестричок розминається перед тренуванням.
Нелегка ця справа - коня відшагувати
Спинку тримаємо рівно ))
Оля відшагує Абрека. Він на сьогодні своє від'їздив
А ось почала розминку друга з сестричок. Забув її ім'я. Здібна дівчинка. Під нею Хімік - внук олімпійського чемпіона.
Пішов знімати Юлю з коника, Віка поки сфотографувала нас. На ногах типовий загар велосипедиста )))
Одним словом - краса! Це ще потрібно бачити в русі.
І всіх цих дітей об'єднує тут любов до скакунів.
Олександр Білобородов наставляє та допомагає своїм вихованцям.
Ще один козачок. Не знаю, як він дотягується до стремена, щоб сісти в сідло, але коли він вже там, то виробляє таке, що мало хто з дорослих зможе повторити.
Ось так ми покаталися, подивилися тренування завершили свої справи та поїхали далі. Але їхали недовго, бо у сквері на мікрорайоні розгорнулася справжня карнавальна ділянка )) і Юля не встояла перед дитячим лабіринтом. На деякий час велосипед був залишений мені під охорону.
Ми вже добряче стомилися і Віка вполювала найближчу лавку ))
Сонце сідає і ми направляємося до дому.
Приїхавши до дому, Юля ще спробувала погратися, але заснула за кілька хвилин. Ми теж були добряче стомлені. Але день і пригоди вдалися нам напрочуд гарно. Побільше би таких днів.

Яндекс.Метрика